Мій рідний край 

 

Перші поселення людини в межах сучасного Маріуполя з'явилися приблизно 23-22 тисячоліття тому.

У липні 1780 у Павловськ з земель колишньої Самарської паланки Війська Запорозького були переселені кримські греки на чолі з митрополитом Готфейським Ігнатієм Гозадіні і на прохання митрополита він був перейменований в Маріуполь.  Місто розділяє на Лівий берег і Правий берег річка Кальміус.

Ще не так давно Лівого берега Маріуполя не існувало ... Історія цього «міста в місті» почалася на початку ХХ століття.

Тоді всюди писали «лівий берег», з маленької літери. Люди навіть не виділяли його в окремий район, а вважали просто віддаленим селищем, до якого ще й нелегко дістатися.

До революції Лівий берег Маріуполя був степом з розкиданими по ньому козацькими хуторами і станицями. Ці землі офіційно належали Війську Донському, і селилися на них тільки донські козаки. 
Область Війська Донського припинила існувати в 1920 році.

У 1930 році за річкою Кальміус  були розташовані села і хутори Успенівка, Косоротовка, Гнілозубовка, Калинівка, Троїцький. Ще на березі стояли селища Ляпино та Найдьонівка.

На морському березі знаходилася Бузинівка - рибальське селище, маленький курорт на березі моря. Бузинівка зникла в середині 30-х - будиночки знесли і на їх місці виріс «Азовсталь». Це далеко не повний список сіл, поселень і хуторів Лівого берега.

Школи на Лівому березі діяли тільки в Успенівці, Троїцькому, Виноградному і Коске.

Маріуполь і лівобережні села були пов'язані річковим транспортом: через Кальміус до залізничної станції ходив баркас, який вміщав близько сорока чоловік.

«Батьком» Лівого берега став завод «Азовсталь.  7 листопада 1930 був закладений фундамент доменної печі №1 «Азовсталі».

Хутори і села на лівому березі Кальміусу не могли вмістити всіх будівельників і робітників нового заводу. Їм не було де жити, нема куди дівати свої сім'ї, вчити дітей, їх не було де лікувати і ховати, до речі, теж.

У 1931 році почали будувати перше лівобережне селище - для проживання азовстальських будівельників. Збереглися відомості, що через брак техніки, котловани рили лопатами вручну. Тому перше селище прозвали Грабарівське. Житло для будівельників і робітників зводили на місці пустирів,  та колишніх колгоспних полів Успенівської сільради. Першим житлом були землянки і бараки без всяких зручностей - виростали цілі селища. Потім будувалися вже будинки барачного типу. Їх заселили ще до того, як перша доменна «Азовсталі» у 1933 році увійшла в дію. Навколо заводу оформлялися міні-селища робітників. Їх називали «ділянками Азовсталі»: 2-й, 3-й, 6-й ... і всі вони з'явилися до 1934 року. Ця нумерація ділянок збереглася і зараз.

До війни на Лівому березі встигла з'явитися практично вся інфраструктура: дитсадки, магазини, медичні установи. Було проведено електрику, радіо і водопровід, правда, далеко не скрізь.

У 1936 з'явилася перша «міська» школа на Лівому березі, на 6-ій дільниці - № 49. Під неї виділили пристосоване приміщення. Школа тоді перебувала на місці нинішнього металургійного технікуму.  22 червня 1939 року у Маріуполі створили Орджонікідзевську  міську районну раду з частини міста, розташованої на лівому березі річки Кальміус.

  У сонячний червневий полудень 1941 року тиша над містом була підірвана страшним словом "війна!". 

  Під час війни Лівий берег сильно постраждав.  У напіврозвалених школах від холоду замерзали чорнильниці. Одночасно з відновленням «Азовсталі», стали відновлювати і лівобережні споруди.

У перші 15 років після війни Лівий берег відновився практично повністю. Був побудований пологовий будинок, лікарняний комплекс, Палац культури, парк культури і відпочинку «Азовсталі», кінотеатр, будівельний технікум.

У 1952 році для робітників заводу та мешканців району відкрилася і наша бібліотека.

У 60 - 80-ті роки широко розгорнулося житлове будівництво. На колишніх пустирях виросли нові мікрорайони. Були споруджені дитячі комбінати, школи, магазини. Вулиці одягалися в асфальт, з'явилися молоді сквери і сади.

На початку нового тисячоліття будівництво пожвавлюється. Будується новий мікрорайон "Східний".

28 січня 2016 року, рішенням IV сесії VII скликання Маріупольської міської ради, Орджонікідзевський район міста Маріуполя перейменований в Лівобережній.